Коли парогенератор утворює пару та підвищує температуру й тиск, зазвичай існує різниця температур між бульбашкою вздовж напрямку товщини та між верхньою та нижньою стінками. Коли температура внутрішньої стінки вища за температуру зовнішньої стінки, а температура верхньої стінки вища за температуру дна, щоб уникнути надмірного теплового напруження, котел повинен повільно підвищувати тиск.
Коли парогенератор запускається для підвищення тиску, параметри пари, рівень води та умови роботи компонентів котла постійно змінюються. Тому, щоб ефективно уникнути нештатних ситуацій та інших небезпечних аварій, необхідно залучити досвідчений персонал для суворого контролю змін у показаннях різних приладів.
Відповідно до регулювання та контролю тиску, температури, рівня води та деяких параметрів процесу, які знаходяться в межах певного допустимого діапазону, одночасно необхідно оцінити стабільність та коефіцієнт безпеки різних приладів, клапанів та інших компонентів, щоб повністю забезпечити безпечну та стабільну роботу парогенератора.
Чим вищий тиск у парогенераторі, тим вище споживання енергії, а тиск на відповідне пароспоживаюче обладнання, його трубопровідну систему та клапани поступово зростатиме, що висуватиме вимоги до захисту та обслуговування парогенератора. Зі збільшенням цієї частки також зростатиме частка тепловіддачі та втрат, спричинених парою під час утворення та транспортування.
Вміст солі в парі високого тиску також збільшуватиметься зі збільшенням тиску. Ці солі утворюватимуть структурні явища в нагрітих зонах, таких як водоохолоджувані стінки труб, димоходи та бочки, спричиняючи такі проблеми, як перегрів, піноутворення та засмічення. Це може призвести до проблем безпеки, таких як вибух трубопроводу.